Жири (тригліцериди) – клас органічних сполук, що представляють собою складні ефіри гліцерину і жирних одноосновних карбонових кислот. У загальній формулі тригліцеридів (рис. 1) R1, R2 і R3 – вуглеводневі радикали граничних або ненасичених аліфатичних кислот. Найчастіше в складі жирів зустрічаються залишки таких граничних кислот (пальмітинової кислоти С15Н31СООН, стеаринової кислоти С17Н35СООН) і ненасичених кислот (олеїнової кислоти С17Н33СООН, лінолевої кислоти С17Н31СООН, ліноленової кислоти С17Н29СООН).
Рисунок 1 – Загальна формула тригліцеридів
Жири, у складі яких знаходяться залишки насичених (граничних) карбонових кислот, є при звичайній температурі тверді (переважно жири тваринного походження). Жири, у складі яких знаходяться залишки ненасичених карбонових кислот, при звичайній температурі є рідкими (переважно жири рослинного походження). Найчастіше до складу природних жирів входять тригліцериди із залишками різних карбонових кислот. У складі вершкового масла входять тригліцериди, що містять, крім вищевказаних кислот, залишки масляної кислоти. Різні природні жири мають щільність 900-970 кг/м3, не розчинні у воді, але добре розчиняються в органічних розчинниках (бензин, хлороформ, бензол). При тривалому зберіганні на повітрі жири стають гіркими внаслідок окислення ненасичених карбонових кислот, що входять в їх склад. При нагріванні жирів з розчинами лугів, відбувається їх омилення (див. реакції естерифікації) з утворенням гліцерину і солей карбонових кислот (мила). При сильному нагріванні жири розкладаються з утворенням сльозоточивого неприємно запаху токсичних речовин. При тривалому використанні однієї і тієї ж порції жиру для смаження, у ньому накопичуються канцерогенні речовини. (див. Фритюр). У живій природі жири, разом з білками і вуглеводами, грають найважливішу роль в обміні речовин. Гідрогенізацією рослинних олій (високий тиск; нікелевий каталізатор) отримують тверді жири, що йдуть на виготовлення маргарину і саломасу.