Оксиген (кисень) – хімічний елемент головної підгрупи VI групи періодичної системи хімічних елементів, атомний номер 8, середня відносна атомна маса 15,9994, електронна формула 1s22s22p4, проявляє неметалічні властивості. Природний оксиген складається з трьох стабільних ізотопів: 16О (99,76%), 17О (0,04%), 18О (0,20%). Масова частка оксигену в земній корі дорівнює майже 50%; входить до складу багатьох мінералів літосфери (47% по масі), гідросфери (85,85% по масі), атмосфери (23,1% по масі, 20,95% за об’ємом) і всіх живих організмів; в організмі людини міститься близько 65% (по масі) цього елемента.
Стабільний вміст кисню у повітрі підтримується за рахунок його утворення зеленими рослинами в процесі фотосинтезу. Роль оксигену на Землі виключно велика, як у живій, так і неживій природі (кисневе дихання, горіння, корозія, гниття та ін. окислювальні процеси). Утворює дві алотропні видозміни: кисень (О2) і озон (O3).
Кисень – газ без кольору і запаху, трохи важчий за повітря; розчинність у воді невелика (0,004% при 20 °С); температура плавлення -218 °С, температура кипіння -192,98 оС. У з’єднаннях оксиген завжди двухвалентен, проявляє ступені окиснення -1 (пероксидах), але головним чином -2. Отримані хімічні сполуки з усіма елементами, крім гелію, аргону і неону. Більшість простих речовин (виключення – золото, платина, криптон, ксенон, хлор, бром) реагують з оксигеном при звичайних умовах або при нагріванні, утворюючи оксиди або пероксиди. Рубідій і цезій самозаймаються у повітрі. Фтор реагують з оксигеном в жорстких умовах (електричний розряд, ультрафіолетове випромінювання). У всіх цих реакціях (крім реакції з фтором) оксиген є окислювачем. У з’єднанні ОF2 (фторид кисню) – оксиген проявляє ступінь окислення +2.
Отримують оксиген в промисловості з повітря і електролізом води. В лабораторії оксиген отримують, головним чином, розкладанням при нагріванні KMnO4, KClО3 або з концентрованих розчинів пероксиду водню. Застосовують в якості окислювача при виплавці чавуну, сталі та інших металів; при зварюванні і кисневому різанні металів; у виробництві оксидів, пероксидів, солей азотної кислоти, сірчаної кислоти, ацетилену, формальдегіду і багатьох інших речовин. Використовують для дихання в ізольованих системах і установках, в лікувальних цілях у медицині, як компонент ракетного палива (окислювач).