Валентність – властивість атома приєднувати або заміщати певне число інших атомів або атомних груп з утворенням хімічного зв’язку. Кількісно валентність дорівнює числу хімічних зв’язків, якими кожен атом даного елемента з’єднаний з атомами іншого елемента. У ковалентних сполуках валентність визначається числом загальних електронних пар. В іонних сполуках – числом відданих або прийнятих електронів. У більшості елементів валентність може мати змінне значення (напр., Fe – 2, 3, 6; S – 2, 4, 6 і т. д.), максимум якого зазвичай відповідає номеру групи елемента в періодичній системі. Деякі елементи проявляють постійну валентність, наприклад, водень і лужні метали – одновалентні, лужноземельні метали, цинк, кадмій і кисень – двовалентні і т. д.. В даний час поняття валентність більше застосовується в органічній хімії, а в неорганічній – ступінь окислення.
Дивіться також: Валентні електрони.