Залізо – Fe, хімічний елемент побічної підгрупи VIII групи періодичної системи хімічних елементів, атомний номер 26, середня відносна атомна маса 55,847, відноситься до d-елементів, електронна формула [Ar]3d64s2, проявляє металеві властивості. Вміст в природі близько 5% по масі і складається з ізотопів з масовими числами 54 (5,8%), 56 (91,7%), 57 (2,2%), 58 (0,3%). Відомо понад 300 мінералів, що утворюють родовища залізних руд, світові запаси яких оцінюються приблизно в 100 млрд. т, в перерахунку на залізо. Самородне залізо, головним чином метеоритне, зустрічається вкрай рідко. Є біогенним елементом, що входить до складу гемоглобіну.
Залізо – сріблясто-білий ковкий метал, температура плавлення 1535 °С, температура кипіння 2750 °С; володіє властивостями металу середньої хімічної активності. У сполуках проявляє найчастіше ступені окислення +2 і +3, сполуки зі ступенем окислення +6 (К2FeО4 – ферат калію, виходить сплавленням порошку заліза з лугами) нестійкі. На повітрі у присутності вологи піддається корозії (іржавіє), в результаті близько 10% світової виплавки заліза безповоротно втрачається. Основний склад іржі – гідрат оксиду заліза (III). При звичайних умовах залізо не реагує з водою та розчинами лугів. Концентровані HNO3 і H2SO4 також не взаємодіють з залізом, роблячи пасивацію металів (на поверхні утворюється нерозчинна в кислотах оксидна плівка); але реагує з розчинами типових кислот і солей менш активних металів, утворюючи солі двовалентного заліза (у водних розчинах є відновниками). При підвищенні температури залізо взаємодіє з водяною парою, галогенами, фосфором, сіркою і т. д., утворюючи сполуки Fe (II) або (III), в залежності від сили окислювача. Розчиняється в гарячих концентрованих розчинах лугів.
Про залізо відомо здавна. Перші вироби з цього металу, які використовувала людина, були, мабуть, з метеоритного заліза. Отримують залізо в промисловості у вигляді чавуну, сталі та інших сплавів, які є основними конструкційними матеріалами в усіх виробничих галузях. Якісною реакцією на Fe3+ може служити взаємодія розчинів солей заліза з роданідами з утворенням криваво-червоного розчину роданида заліза (III) – Fe(SCN)3 або реакція з розчином гексаціаноферата (II) калію (жовта кров’яна сіль) з утворенням характерного синього осаду берлінської лазурі:
3KSCN + FeCl3 = Fe(SCN)3 + 3KCl
К4[Fe(СN)6] + FeCl3 = КFe[Fe(СN)6]↓ + 3KCl
Для виявлення іонів Fe2+ можна окислити їх до Fe3+ у досліджуваній пробі (якщо в ній не були попередньо виявлені іони Fe3+), потім провести реакцію з роданідом амонію або калію. Крім цього якісною реакцією на Fe2+ може служити реакція з розчином гексаціаноферата (III) калію (червона кров’яна сіль) з утворенням характерного синього осаду турнбулевої сині:
К3[Fe(СN)6] + FeCl2 = КFe[Fe(СN)6]↓ + 2KCl
В даний час встановлено, що берлінська лазур і турнбулева синь – це модифікації одного і того ж комплексного з’єднання.