Григорій Сковорода, український письменник і філософ, народився З грудня 1722 року в с. Чорнухи на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Виявивши змалку хист до навчання, вступив до Києво-Могиляпської академії, де навчався з перервами (1738-1741; 1744-1750). За високий талант співака й музиканта його запрошено до Петербурга, де юнак був співаком царської придворної капели (1741-1744). Проте вигоди придворної служби не спокусили його – Сковорода повертається на шкільну лаву.
Кілька років (1750-1753) Г. Сковорода провів у закордонних подорожах у складі державної місії. Подорож сприяла розвитку поглядів філософа, набуттю досвіду, знайомству з культурою, побутом, історією, освітою європейських країн.
Повернувшись в Україну, Г. Сковорода у 1753 р. стає викладачем духовної семінарії в Переяславі, де викладав курс поетики (піїтики), який розробив сам. Через конфлікт з начальством змушений покинути роботу. На заборону керівництва викладати по-своєму учитель відповів латиною: «Alia res skriptrum, alia plectrum», тобто «Одна справа пастирський жезл, інша – пастуша сопілка».
Залишившись без роботи. Сковорода погоджується на посаду домашнього вчителя у сім’ї поміщика Степана Томари на Полтавщині в с. Ковраї, де з перервами перебуває 5 років (1753-1754: 1755-1758). Саме тут з’явились перші поезії.
Проте викладацька діяльність приваблює Г. Сковороду, і в 1759-1768 р. він працює у Харківському колегіумі, де поряд із педагогічною діяльністю продовжує літературну творчість: пише поезії та байки.
I, знову ж таки, залишає викладання через конфлікт із начальством. Саме з 1768 року він починає життя мандрівного філософа й письменника: подорожує по Україні, укладає збірки «Сад божественних пісень», «Басні Харківські», пише філософські твори.
9 листопада 1794 p., перебуваючи в с. Іванівні на Харківщині (нині с. Сковородинівка), Г. Сковорода помирає. За легендою, він передбачав день своєї смерті й сам склав епітафію (нагробний напис) для своєї могили: «Світ ловив мене, але не піймав».
Презентація про Григорія Сковороду