Андрій Малишко в українську літературу увійшов як поет-пісняр, і пісні на його вірші давно сприймаються як народні. За своє життя, а тривало воно всього 58 років, А. Малишко видав близько 40 поетичних збірок. Особливе місце займають у доробку поета балади, цей жанр є характерним для творчості періоду Великої Вітчизняної війни. У 1947 році за поему «Прометей» поет отримує Сталінську премію.
Пісня як провідний жанр творчості А. Малишка виразно оформлюється уже у повоєнні роки. За свідченнями сучасників, А. Малишко любив народну пісню, сам добре співав. Ніжність і красу народної пісні він переніс у свою поезію. Не випадково багато віршів А. Малишко написав у традиційній формі пісень, дав їм назви пісень – і легко, природно лягли вони па музику. Поет зумів по-своєму оспівати красу рідного краю, світле почуття кохання, безмежну синівську любов. Основними композиторами, з якими співпрацював А. Малишко, були брати Платон і Григорій Майбороди. «Ми легко працювали. Я розумів з півслова його, а він розумів з півслова мене», – згадує П. Майборода. Його вірші-пісні український народ прийняв серцем, і тепер ми словами поета оспівуємо красу древнього Києва; «Як тебе не любити, Києве мій!»; висловлюємо пошану вчительці: «Вчителько моя, зоре світова!»
Немало знайдеться у художній літературі творів, які розкривають світлий материнський образ. Але найбільш ніжно й трепетно співає гімн материнству Андрій Малишко, складаючи у своїх віршах пошану і вдячність не тільки своїй неньці, а й усім матерям. Тому його твори такі близькі кожній людині.
Презентація про Андрія Малишка