Не той бідний, хто мало має, а той, хто хоче багато чого. (Сенека)

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ - біографія, короткі відомості

Постать Пантелеймона Куліша в історії української культури займає одне з почесних місць; фольклорист, етнограф, мовознавець, історіограф, письменник, публіцист, перекладач, видавець, громадський діяч - таким є неповний перелік напрямів діяльності «палкого Куліша». Він прагнув вивести українську націю із темряви неосвіченості, допомогти їй посісти гідне місце в колі європейських народів.

Пантелеймон Куліш народився 8 серпня (27 липня) 1819 року в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Шосткинського району Сумської області). Батько його, Олександр Андрійович, - виходець з давнього козацько-старшинського роду, але в царській адміністративній системі не мав ніякого чину, тому й утратив звання дворянина. Він був заможним, роботящим хліборобом. Маги, Катерина Гладківна, розповідала своєму Панюші різних казок, переказів, легенд, наспівувала народних пісень (П. Куліш; «Пісня була для неї не забавкою - вона думала піснями»).

Навчався Куліш у Новгород-Сіверській гімназії (через брак коштів закінчив лише п’ять класів). У гімназії написав перший літературний твір - «Циган», що є обробкою уривка з народної казки, почутої від матері.

Приїхавши до Ніжина після навчання, юнак влаштувався на роботу в канцелярію та домашнім учителем панських дітей. Продовжив навчання Куліш у Київському університеті, спочатку на словесному, а потім на правничому факультеті, але незабаром був виключений через відсутність документа про дворянство.

Мешкаючи у Києві, познайомився з Василем Білозірським, Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, разом з якими заклав підмурівок Кирило-Мефодіївського братства,

У 1847 р. повінчався з Олександрою Білозірською (згодом відома як письменниця Ганна Барвінок); старшим боярином на весіллі був Шевченко.

1847 року П. Куліша, а також інших учасників Кирило-Мефодіївського братства було заарештовано й допроваджено до Петербурга. Після суду письменника чекало заслання у Тулі, де він столярував, працював в «Губернских ведомостях», друкувався під псевдонімом у журналі «Современник», скомпонував та проілюстрував книжечку про тульську старовину.

Після закінчення терміну заслання П. Куліш навернувся в Україну, де господарював із дружиною на своєму хуторі Баївщина під Лубнами, а зимувало подружжя в Мотронівці (поблизу міста Борзни на Чернігівщині),

П. Куліш активно працює па просвітницькій ниві: організує у Петербурзі власну «иечатию» (друкарню), видає альманах «Хата», стає головним співробітником загальноукраїнського часопису «Основа», а також видає збірки поезій «Досвітки. Думи і ноеми», «Хуторна поезія», «Дзвін», здійснює у співавторстві переклад Біблії українською мовою.

14 (2) лютого 1897 р. П. Куліш помер на хуторі Мотроиівка, де його й поховано.

Літературна спадщина П. Куліша - це художня Україно- та російськомовна проза (романи «Михайло Чарнишенко, або Малоросія вісімдесят літ назад», «Чорна рада», ідилічне оповідання «Орися» та ін.), лірика, ліро-епос (поеми «Великі проводи», «Маруся Богуславка», «Куліш у пеклі» тощо), «драмована трилогія» (драми «Байда, князь Вишневецький», «Петро Сагайдачний», «Цар Напивай») та ін.

Презентація про Пантелеймона Куліша


Шановний користувач сайту! Просимо залишити коментар щодо змісту презентації (оцінка роботи, наявність помилок, пропозиції тощо). Ваші відгуки допоможуть в подальшому розвитку проекту.

Додати коментар

 

Робота на сайті

ШУКАТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ - біографія, короткі відомості


Презентації PowerPoint © 2012-2021